–«смерть». Вона не щадила ні дорослої людини,ні маленького дитинчати. Своїми чорними густими очицями заглядала в кожну хатину і сіяла за собою горе…
Уже 80 років минуло з тих трагічних часів геноциду українського народу, але наша пам*ять свято береже події тих років,щоб не забути,яку ціну заплатили українці за безглузду сталінську тоталітарну політику, щоб більше ніколи не допустити такого жахіття і беззаконня.
Свідки подій 1932-1933 років у живих залишилось дуже мало. А якраз вони можуть якнайкраще донести в серце сьогоднішніх поколінь пекучий біль того лихоліття. Саме з цією метою 21 листопада було проведено бібліотечний урок пам’яті під назвою « І от приходить 32-33-й рік… Проклятими їх називали люди…» на який запрошено очевидця тих страшних трагічних подій мешканку нашого міста Марію Власівну Балас. Із завмиранням серця вслухалися семикласники в кожне слово цієї людини. Вони розуміли,що все сказане нею - не вигадка, не художня розповідь чи сюжет кінофільму- це все жахлива реальність.
Сподіваємося,що Марія Власівна змогла запалити в душі кожного присутнього на зустрічі гімназиста вогник пам'яті, такий,як горітиме 23 листопада у вікні кожної української оселі. Запали і ти свічку пам'яті - не допусти забуття.