25 листопада бібліотекарі та бібліотечний актив провели творчу зустріч для учнів 7-А та 7-В класів, які мали змогу поспілкуватися з непересічною людиною, творчою особистістю – Галиною Невінчаною. Письменник, художник, редактор, ілюстратор і просто чарівна жінка з перших хвилин зустрічі заволоділа увагою гімназистів. Її мова – легка і зрозуміла підліткам, бо ж перед дітьми була не далека мистецька «зірка», а своя, близька по духу випускниця нашої школи, онука вчителя нашої школи , мама двох випускників, тітка випускників, а тепер і бабуся учениці 7-В класу.
Галина Вікторівна – самобутній письменник, автор 5 книг, її роман «Містечковий бомонд» був відзначений міською літературно-мистецькою премією імені І.С.Нечуя-Левицького. Та для цієї зустрічі митець вирішила підготувати не розповідь про свої літературні здобутки, а презентацію власних картин, адже талановита художниця вже мала сім персональних виставок, та була учасником багатьох мистецьких зібрань як у рідному місті - Білій Церкві, у Києві, так і за кордоном.
Картини пані Невінчаної змушують по-новому подивитися на рідне місто, полюбити його настільки, щоб з гордістю казати: «Я - білоцерківець!». Бо ж любов до свого краю починається з маленького: з любові до своєї вулиці, своєї школи, свого міста… Оскільки зустріч відбувалася в день, коли гімназія зустрічала делегацію з м.Попасна, то і наші гості, завдяки картинам Галини Вікторівни, мали змогу здійснити віртуальну екскурсію визначними місцями Білої Церкви, заочно поблукати мальовничими алейками парку «Олександрія». А коли жителі українського Сходу залишили аудиторію, учні мали змогу помандрувати не лише у просторі, а й у часі, бо ж цикл замальовок Білої Церкви позаминулого століття дозволяє уявити життя міста того періоду, а також погратися у вгадування за окремими спорудами сучасних вулиць.
Етюди і натюрморти, пейзажі і портрети, написані талановитою жінкою, без сумніву, впливатимуть на розвиток естетичних смаків семикласників. Та чи не найбільше враження на присутніх справили картини – сповіді, сповнені глибоким філософським змістом.
Диптих «Апокаліпсис» змушує задуматися над проблемами духовності і моралі, екології природи та людської душі. Відбудування храмів – лише малесенький крок до духовного відродження нації, адже доки світом правлять гроші і почесті, всі надбання попередніх поколінь будуть занурюватися у темряву, змиті брудними потоками стічних каналів.
Глибокозмістовний триптих «Сусіди» знайомить глядачів з життям трьох націй, які завжди вживалися між собою і не брязкали зброєю перед сусідами. Веселі, вільні, як степові коні, цигани, з неодмінною скрипкою, що скрашує сумні вечори кочівників. Вічно заклопотані роботою слов’яни, що обробляють землю, незважаючи на зграї голодних вовків та чорного вороння, які терпляче чекають на здобич. На третьому полотні ідуть у віки вічно гнані долею євреї, і в людському потоці впізнаємо всю історію цього багатостраждального народу.
Неабияке враження справили на дітей і картини «Під музику Вівальді», «Грає орган», диптих, присвячений Чорнобильській трагедії…
А якщо взяти до уваги те, що перегляд картин супроводжувався дотепними, змістовними, цікавими коментарями авторки, розповіддю про її славний рід, то можна уявити, яке задоволення отримали учні від цієї зустрічі. Сподіваємось, що попереду цих дітей чекає ще не одна зустріч з прекрасним, а арт-терапія цього уроку допоможе хоч трішки зцілити їхні «комп’ютеризовані» серця.
