Творчі зустрічі

В приміщенні бібліотеки гімназії відбулася творча зустріч із білоцерківською письменницеюТаїною Братченко. Авторка розповіла учням про себе та свій творчий шлях, презентувала їм свою нову книгу «Правда і міфи про Кобзаря» та відповіла на питання гімназистів. Зустріч була цікавою і змістовною. Зокрема, Таїна Іванівна повідомила присутнім цілий ряд цікавих фактів про життя Тараса Шевченка, які за радянських часів замовчувалися або ж перекручувалися науковцями. Оскільки Таїна Братченко за фахом журналіст, учні змогли почерпнути багато  цікавої інформації про тонкощі цієї професії та зрозуміли,що книга «Правда і міфи про Кобзаря» - це не просто збірка художніх творів, а результат кропіткої дослідницької праці  авторки, що вилилася у збірку науково-публіцистичних статей. Подібні зустрічі вже стали традиційними для нашого закладу. І, сподіваємося, що знайомство з талановитими та видатними мешканцями Білоцерківщини є цікавим і корисним для гімназистів та відіграє важливу роль у формуванні особистості, а можливо стане визначальним і при виборі учнями їх майбутньої професії Переглянути

Літературні та художні барви Г. Невінчаної

25 листопада бібліотекарі та бібліотечний актив провели творчу зустріч для учнів 7-А та 7-В класів, які мали змогу поспілкуватися з непересічною людиною, творчою особистістю – Галиною Невінчаною. Письменник, художник, редактор, ілюстратор і просто чарівна жінка з перших хвилин зустрічі заволоділа увагою гімназистів. Її мова – легка і зрозуміла  підліткам, бо ж перед дітьми була не далека мистецька «зірка», а своя, близька по духу випускниця нашої школи, онука вчителя нашої школи , мама двох випускників, тітка випускників, а тепер і бабуся учениці 7-В класу.

Галина Вікторівна – самобутній письменник, автор 5 книг, її роман «Містечковий бомонд» був відзначений міською літературно-мистецькою премією імені І.С.Нечуя-Левицького. Та для цієї зустрічі митець вирішила підготувати не розповідь про свої літературні здобутки, а презентацію власних картин, адже талановита художниця вже мала сім персональних виставок, та була учасником багатьох мистецьких зібрань як у рідному місті - Білій Церкві, у Києві, так і за кордоном. Картини пані Невінчаної змушують по-новому подивитися на рідне місто, полюбити його настільки, щоб з гордістю казати: «Я - білоцерківець!». Бо ж любов до свого краю починається з маленького: з любові до своєї вулиці, своєї школи, свого міста… Оскільки зустріч відбувалася в день, коли гімназія зустрічала делегацію з м.Попасна, то і наші гості, завдяки картинам Галини Вікторівни, мали змогу здійснити віртуальну екскурсію визначними місцями Білої Церкви, заочно поблукати мальовничими алейками парку «Олександрія». А коли жителі українського Сходу залишили аудиторію, учні мали змогу помандрувати не лише у просторі, а й у часі, бо ж цикл замальовок Білої Церкви позаминулого століття дозволяє уявити життя міста того періоду, а також погратися у вгадування  за окремими спорудами сучасних вулиць.

Етюди і натюрморти, пейзажі і портрети, написані талановитою жінкою,  без сумніву,  впливатимуть на розвиток естетичних смаків семикласників. Та чи не найбільше враження на присутніх справили картини – сповіді, сповнені глибоким філософським змістом.

Диптих «Апокаліпсис» змушує задуматися над проблемами духовності і моралі, екології природи та людської душі. Відбудування храмів – лише малесенький крок до духовного відродження нації, адже доки світом правлять гроші і почесті, всі надбання попередніх поколінь будуть занурюватися у темряву, змиті брудними потоками стічних каналів. Глибокозмістовний триптих «Сусіди» знайомить глядачів з життям трьох націй, які завжди вживалися між собою і не брязкали зброєю перед сусідами. Веселі, вільні, як степові коні, цигани, з неодмінною скрипкою, що скрашує  сумні вечори кочівників. Вічно заклопотані роботою слов’яни, що обробляють землю, незважаючи на зграї голодних вовків та чорного вороння, які терпляче чекають на здобич. На третьому полотні ідуть у віки вічно гнані долею євреї, і в людському потоці впізнаємо всю історію цього багатостраждального народу. Неабияке враження справили на  дітей і картини «Під музику Вівальді», «Грає орган», диптих, присвячений Чорнобильській трагедії…

А якщо взяти до уваги те, що перегляд картин супроводжувався дотепними, змістовними, цікавими коментарями авторки, розповіддю про її славний рід, то можна уявити, яке задоволення отримали учні від цієї зустрічі. Сподіваємось, що  попереду цих дітей чекає ще не одна зустріч з прекрасним, а арт-терапія цього уроку допоможе хоч трішки зцілити їхні «комп’ютеризовані» серця.

Творча зустрічі з заслуженим працівником культури України А.І.Кульчицьким та почесним професором Білоцерківського аграрного університету, істориком Б.Й.Кашкіним (присвячена 80-річчю відомого українського поета та громадського діяча Бориса Ілліча Олійника).

22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка неподалік райцентру Нові Санжари,що на Полтавщині народився хлопчик якому судилося стати великим поетом, людиною з великої букви. У цьому році він відзначав свій 80- річний ювілей. Ця людина - відомий український поет і громадський діяч  – Борис  Олійник.

10 листопада бібліотекарями та бібліотечною радою було організовано свято, приурочене відзначенню ювілею письменника. На свято завітали відомі люди нашого міста, друзі нашого закладу – заслужений працівник культури України Анатолій  Іванович Кульчицький та почесний професор аграрногоуніверситету,член золотого фонду нашого міста, історик Кашкін Борис Йосипович. Вони ознайомили гімназистів із творчістю Бориса Ілліча та розкрили досі не відомі грані його особистості. Їх розповідь була гармонійно доповнена виступом учня 7-В класу Петришина Святослава,який продекламував вірш Бориса Олійника «Похвала собаці» та презентацією присвячену автору.

Учні змогли, також, долучитися до творчості самого присутнього на зустрічі білоцерківського автора – пісняра Анатолія Кульчицького, насолодитись піснями, написаними  на його слова, доречі у авторському виконанні.

Зустріч пройшла в теплій дружній обстановці. Ми щиро вдячні за участь присутнім гостям. А ювіляру бажаємо довгих років життя, міцного здоров’я та натхнення у його творчій праці.

Анатолій Іванович Гай

Анатолій Іванович Гай народився  15 жовтня 1952 року в селі Бірки –2  Олександрівського району Кіровоградської області в селянській родині.

З відзнакою закінчивши у 1974 році факультет журналістики КДУ ім. Т. Г.Шевченка, майже три десятиліття працював газетярем, військовим журналістом побував у багатьох « гарячих» точках планети , що знайшло відображення в його документальних повістях і оповіданнях.

Автор двох десятків книг прози  для дітей та дорослих. Голова Київської обласної та Білоцерківської   міської письменницьких організацій, член Ради Національної спілки письменників України та її Президії.

Обирався депутатом Київської  обласної та Білоцерківської міської рад кількох скликань. Голова Київського обласного творчого об’єднання «Культура», член Ради з питань культури при голові Київської обласної державної адміністрації.

Очолює комісії з присудження Білоцерківської міської літературно – мистецької премії ім. І.С. Нечуя –Левицького та Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки , член  комісії з присудження літературно – мистецької премії Міністерства оборони України.

Має  дев’ять державних нагород України, колишнього СРСР та іноземних держав. Почесні відзнаки Міністерства культури і туризму України та Національної спілки письменників України.

Презентація творчості Любов Григорівни Завіщаної.

Шановні друзі! Сьогодні на гостини до нашої літературної вітальні ми запросили відомого педагога у столичній області,поетесу,яка  творить своє натхненне поетичне слово Любов Григорівну Завіщану.

Любов Григорівна за фахом і покликанням вчитель української мови і літератури, чиє життєве кредо нести людям добро.

Любов Григорівна виросла в сім’ї хліборобів на Тернопільщині, де завжди в пошані була книга. Перечитуючи сторінки, за сторінками поступово наповнювала душу красою, любов’ю і поетикою.

Далі було Дубнівське педагогічне училище, де вона навчалася і публікувала свої першітвори.

Найріднішим людям на землі, своїм батькам, та рідному краю, Любов Григорівна присвячувала багато своїх віршів.

Мій оберіг – колиска яворова,

Криницяв полі, чисте джерело…

Мій оберіг- тогомінка діброва,

То мій початок,там моє село…

Також Любов Григорівна паралельно навчалась у педагогічному училищі. Закінчила однорічну школу

«Робсількорів» при редакції газети «Червона зірка» на Рівенщині. Таким чином оте давнє, ще дитяче захоплення книгою, літературою, красним словом, стало поштовхом до  написання статей, віршів. І ось нарешті Перша збірка вийшла в 1996р. під назвою «Дивувались вікна»

Любов Григорівна сіє, плекає, виколисує рідне слово на теренах освітянської ниви, в Київському обласному інституті, після дипломної освіти педагогічних кадрів.

У продовж багатьох років, згуртовує талановиту молодь на засіданнях обласної літературної  студії «Паростки». Сама є активним членом літературної студії при Національній  спілці письменників України.

Її поезію  можна почути по радіо, прочитати в фахових педагогічних журналах.

У творчому доробку поетеси

• Філософська лірика
• Пейзажна лірика
• Інтимналірика
• Вірші для наймолодших

Дмитро Білоус писав:

«Творчість Любові Завіщаної – скарбниця  людьської мудрості. Її тепле слово – ліки для зболеної душі»

«…Бог обирає на землі людей, кому б довірити найсвятіше – слово. І  він обрав її, звичайну дівчинку, з Наддніпрянського краю. І вручив  їй  неоцінний скарб – чудодійне слово»

І  я радію, день  почавсь багатий

На дощ і сніг, на радість і красу.

Бо перший сніг,  бо яблуня крислата,

Бо все це я у Слові збережу.

А зараз надаємо слово, нашій вельмишановній гості, поетесі – Любов Григорівні Завіщаній.